Майстерня поета

ЧЕПУРУХА

Наша доня - чепуруха -
Миє шийку, миє вуха,
Миє руки, миє ніжки,
Як лягає спати в ліжко.
Та іще гарненько очі
Миє - аж блищать вони,
Щоб приходили щоночі
Голубі чистенькі сни.

НЕ РОЗІБРАВСЯ

Хлопчик Петрик
Насмішив усіх,
Сплутав знов
Морозиво і сніг.
Бо на сніг,
Який встелив наш двір,
Він сказав:
Морозяний пломбір.
Сніжку взяв
І майже всеньку з'їв.
Далі що?
Спитайте лікарів.

ВИШИВАНКА

Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
- На, вдягай, синочку!
В нитці - сонце золоте,
Пелюстки - багряні.
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.

ХОРОБРИЙ ПЕТРУСЬ

Всім казав малий Петрусь:
- Я нікого не боюсь.
Не страшний мені
ведмідь -
Хоч у хату приведіть!
Не боюся вовка й лева,
Що сховались за дерева.
Лише трішки страшнувато.

ДУША ПОЕТА

Душа поета -як тонка струна,

І водночас об'ємна, як планета.

Схиляє небо до землі вона,

Щоб ви відчули зоряність поета.

Душа поета -в словах привіту,

Щоб правда гордо ішла по світу.

Душа поета -це сльози щастя.

Ви їй повірте -і вам воздасться.

СВІТ БЕЗ КОХАННЯ

Світ без кохання -піщана пустеля,

Небо без сонця, весна без тепла.

В мороці ночі без вікон оселя,

Сум, що упав до чола.

Світ без кохання -нездійснена мрія,

Птаха без крил, долі присмак гіркий...

Світ мене вабить, світ мене гріє,

Світ, де усе навпаки.

ВІДВЕРТІСТЬ

Я не святий -усе було,

За чимось я жалкую, може...

Та я не відвертав чоло

Коли світився образ Божий.

Були гріхи, була ганьба

Пече мене ота провина.

Та кожний вірш мій -це мольба,

Щоб ти воскресла, Україна.

КОРОТКІ ВІРШІ

Все - від любові

Любіте сонце і блакить,
Південний степ й Карпатські хащі.
Одне одного полюбіть.
Любіте - і світ стане кращим.

Моє звання

Негоже почестями дзенькать -
Збагнуть пора.
Зі звань лишу собі одненьке:
Я - раб пера.

Різні друзі

У житті бувають друзі різні -
Я на цьому серце вже оппік...
Як зустрінеш - цілуватись лізе,
Відійдеш - то плюне у твій бік.

Чого ганьбиш?

Чого ганьбиш своє ти так завзято,
Чого губу копилиш у злобі?..
Ніхто тебе не буде поважати,
Якщо ти в душу сам плюєш собі.

Раб

Раб той, хто хоче буть рабом,
Хто спину гне, чекає повеління...
О, Господи, з просвітленим чолом,
Ти відведи від нас оте хотіння.

Хоч навчились говорити

Хоч навчились говорити,
Та душа така пуста,
Наче віра - без молитви,
Наче церква без хреста.

Хто тут живе

Не дім, а царственні палати -
Усе у мармурі та злоті.
Поглянув - й хочеться сказати.
Хто там живе. Живе там - злодій.

Прохання

Заходьте у храм, що рясніє обновою,
Хай вас не торкається слово вороже.
Братове, моліться вкраїнською мовою -
І Бог вас почує і вам допоможе.

Натура

Добрався до вершини влади,
Пізнав усі земні услади.
Але натура - з тої касти,
Що хочеться іще щось вкрасти.

Не хочу

В житті є випадковостей багато,
Та, Боже, відведи лиху годину.
Не хочу недруга я називати братом,
Перед нападником ставати на коліна.

Рідна мова

Шануй рідну мову ти скрізь і у всьому,
Та істину кропить морозяний душ...
Ой, мамину мову схопили із дому
Й поклали за грати сполоханих душ.