Митцю не треба нагород,

Його судьба нагородила.

Ліна Костенко


 

Земля батьків не слово, не умовність,
А істина велика і проста.
Це отчий дім, невищерблена совість,

Могила діда в затінку хреста.

(«Земля батьків»)

Росянисте полечко,
Наче сонцем шито.
Перша нитка - буряки,
Друга нитка - жито.
Заплелись у пошиття
Кольори найкращі.
Хто ж це поле вишивав?
Руки роботящі.

СОНЯЧНЕ ЯБЛУЧКО

Медом яблучко налите
Примостилось на гіллі.
По садочку ходить літо
У солом'янім брилі.
Літо яблука зриває
І підносить дітлахам.
Гарну пісеньку співає:
- Цьому дам, і тому дам...
Для моїх малят хороших
Подарую цілий кошик.
Покуштуйте, любі діти,
Подаруночок від літа.


ВИШИВАНКА

Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
- На, вдягай, синочку!
В нитці - сонце золоте,
Пелюстки - багряні.
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.

«Один із перших своїх поетичних зошитів я віддав читати Андрію Малишку. По якомусь часові приходжу до нього і з хвилюванням запитую:

«Андрію Самійловичу, ну як?..

У відповідь чую:

«Твої вірші, Вадиме, як пісня».

Я тоді подумав:

«А це добре, чи погано?»

Тільки через багато років по тому зрозумів, що великий Майстер, який сам прекрасно писав пісні, зумів розгледіти в поетові-початківцеві цю схильність до пісні».

ліцей № 25 м. Житомир
Створено за допомогою Webnode
Створіть власний вебсайт безкоштовно! Цей сайт створено з допомогою Webnode. Створіть свій власний сайт безкоштовно вже сьогодні! Розпочати